Субота, 17 лютого 2018 20:11

Інший погляд на медичну допомогу переселенцям

Кожну п'ятницю в нашому офісі дуже людно. Ведеться прийом заявок від людей, які потребують медичної допомоги, і ми хочеми трошки розповісти про цих людей. 
Долучайтесь, у нас буде багато історій!
Хто вони, ті люди яки змушені були покинути свої міста де в них були родичі та друзі, сусіди, з якими вони обговорювали погоду та обміювались думками щодо останніх новин. Що ми знаємо про внутрішньо переміщенних осіб які мусять пристосовуваться до нових міст? Кожна людина -   життєва історіями, книга , в якої не дуже щасливий кінець. Поки що. 
Знайомтесь, це Ілля Георгійович, йому 65 років. За фахом він геофізик, и працював в різних куточках країни, а також займався проведенням  робіт з розвідки родовищ корисних копалин у Каспійському морі. Та це не забезпечило йому гідну пенсію. Зараз, його пенсії у 2 000 грн не вистачає аби винаймати житло та забезпечувати себе необхідними ліками. До того ж, його родина мусила поїхати з рідного міста.
За останні 4 роки з того часу, як війна вигала його з дружиною з дому в Донецьку,  він змінив чотири помешкання.  Коли вони опинилися в Дніпрі влітку 2014, то зіткнулися із тим,  що не мали змоги винайняти житло, бо арендодавці скептично ставляться до переселенців и не хочуть  мати справ з ними. Тому їм довелося шукати підставну особу, аби не залишитися на вулиці. Надовго у Дніпрі вони не затримались, та вирушили до Кам'янки, їм допомогли волонтери знайти місце у гуртожитку для переселенців. Але й там Ілля Георгійович прожив лише на рік, бо гуртожиток надавася лише на обмеженний час.  Ще був гуртожиток для переселенців у Ржищеві, та через 3 місяці їм довелося шукати новий притулок. Наразі вони опинилися у Києві. Через волонтерів дізнався що може отримати допомогу у нашому фонді, як і багато інших, хто звертається до фонда "СВОЇ". Ілля Георгійович каже, що завдяки волонтерам відчуває що про ньго піклуються та він не залишиться сам на сам зі своїми проблемами.